покора

Звісно,Прометей був у шоці,коли прокинувся від полум’я,яке вже тепло його огортало.

Не щодня ж тебе намагаються вбити ті,кого ти врятував.

Так от,Прометей згорав. Він горів і не чув болю,через те,шо був надто зайнятий своїми думками і станом афігєвшості. Та й взагалі,кажуть,шо біль,то лише фікція нашого мозку. Наш мозок,він взагалі ще той найо..ее..жартівник,фікція-мейдер. І грубо кажучи,всі періоди нашого самовдосконалення – це шось більше ніж боротьба зі своєю лінню. Це ще й вічне слідкування за підлою своєю природою,за підсвідомим,яке без твого відома висвітлює життя у вигідному для тебе світлі. І це нормально(для того підсвідомого),воно ж хоче ще попрацювати,тому й не зацікавлене в твоєму передчасному виході з цієї прикольної туси,яку тривіально називають життям.

Про що це я? а,Прометей. Він помирав. Помирав дуже тупо,адже люди вирішили його спалити. Природно,що одразу після озвучення якогось генія цієї ідеї знайшлися такі,які почали називати всіх провокаторами і стверджувати,шо то боги нашептали таку думку,бо їм вигідно,аби люди самі позбулися свого найбільшого благодійника і не отримали від нього більше ніяких корисних ніштяків. Але Доля вирішив,шо товариство осіб,яким в серце і око потрапили кусочки дзеркала провокації,через які вони почали бачити всюди й в усьому лише змови,зради й провокаторів,так от,шо товариство це буде не кількісним. Того багато людей таки зібрались разом,«щоб жити спільно і надавати один одному допомогу»,адже відчували багато в чому потребу(як і хотів Платон),а особливо потребу в спаленні цього чортового Прометея.

Тож перетворюється,не поспішаючи зовсім,Прометей на попіл і думає собі «а хулі я,собствєнна-то горю?я ж бог і всі діла». Провокатори,тьфу ти,противники цієї ідеї теж не могли вшарити. Але вони одразу б просікли всю фішку,якби побачили з якою впевненістю й рішучістю натовп збирав хмиз для великої святкової ватри,шо організовувалась в честь свята доброти й вдячності. Вони збирали цей клятий хмиз і смакували момент спалення Прометея. І жодному з них,повірте,жодному хмизозбирачу-провокатору навіть на думку не спало,шо друг Зевса може не горіти.

Справа в тому,що є теорія про існування Беззаперечної Істини. Тобто такої,яка не потребує жодних доказів і не викликає будь-яких сумнівів. Ти просто відкриваєш для себе цю Істину і згадуєш/усвідомлюєш/приймаєш/випиваєш її,ну як хочеш. І характерною її особливістю(так як вона з ряду «найважливіших істин») є неминучість і абсолютне прийняття.

Того коли Прометею прийшов час згоріти,він згорів.