суботу, 12 вересня 2015 р.

осінь,гляньте - прийшла осінь.

У кожному з нас живе свій персональний Люцифер. Який іде проти мирної нашої натури, що прагне бути з усіма, робить нас "іншими", романтичними "не такими, як всі", розриваючи нас на Небо і Землю.
В середині кожного з нас стоїть велике, на повний зріст дзеркало, яке точно відбиває, всю нашу сутність, тільки абсолютно навпаки.
І ти вчишся жити з цим. Або вчишся робити вигляд, що все нормально.
Комусь щастить вдало грати на своїх контрастах і він стає найвідомішим британським письменником, наприклад.
А комусь не щастить, і через це вона спочатку спонтанно йде молитися в православну церкву, хоча сама успішно вже довший час (не) сповідує іншу віру, а потім п’є вино і плаче під спів чоловіка, який помер.