ранок

Ранок. Насправді він неймовірно давить,тисне на тебе усією своєю ранковою сутністю,наче товща морської води,а ти на дні.
Хочеш ти цього чи ні,але мимовільно виникає бажання увімкнути якесь ранкове шоу,поснідати нормально і йти робити справи. Начебто все як треба,але,якшо задуматись,то помітиш,що ці благородні поривання нав'язані фільмами,рекламою,можливо,старими спогадами і ще чимсь,ну точно,чужорідним для твоєї природи і звичок,вироблених роками.
Так от,ранок ненав'язливо тисне,навіть нагадує про осінь,намагаючись відродити звичку починати жити(читай:діяти і все,шо під падає під вислів "шось РОБИТИ") тоді,коли починає більшість,але я не піддаюся на ці антипрокрастинаційні провокації. Я сильна. Я тримаюсь.